✨ Літературний вечір «Поезія, що єднає покоління» – магія слова, що лине крізь час. 🕰️
У затишній атмосфері наукової бібліотеки Пенітенціарної академії України відбувся літературний вечір 📃«Поезія, що єднає покоління». Цей захід став справжнім святом слова, де традиції переплелися із сучасністю, а поезія зазвучала в унісон із серцями слухачів. ❤️
Поетичний тандем «Рими крізь покоління» – особлива частина заходу, під час якої працівники Академії разом зі своїми дітьми читали вірші українських класиків. Голоси різних поколінь, що звучали в єдиному ритмі, створили неповторну гармонію родинного єднання та ще раз нагадали, що любов до слова передається від батьків до дітей. 👨👩👧👦📖
Поезія у виконанні здобувачів вищої освіти – курсанти та студенти представили улюблені вірші, що торкаються найпотаємніших струн душі. Особливого шарму додала 🎸 гра на гітарі Руслана Гуцала, яка супроводжувала декламацію Анжели Кочубей та Михайла Панченка, які проникливо прочитали вірш Володимира Сосюри «Так ніхто не кохав».
✍️ Власна поезія – кульмінація вечора. Курсант Артем Штаненко та юна Кіра Крупко представили авторські вірші, у які вклали свої переживання, мрії та думки про Україну.
Літературний вечір став не просто зустріччю з поезією – це був діалог між поколіннями, між класикою та сучасністю, між римами й серцями. ❤️🕊
Дякуємо всім учасникам за щирість, емоційність та любов до українського слова! 🫶
