27 травня в Українському національному інформаційному агентстві “Укрінформ” відбулася презентація аналітичного дослідження “Кримінологічний та психологічний портрет засудженого колаборанта”, підготовленого науковим колективом Пенітенціарної академії України спільно з командою державного проєкту “Хочу к своим”, який реалізується Координаційним штабом з питань поводження з військовополоненими за підтримки Головного управління розвідки Міністерства оборони України та із залученням Служби безпеки України і Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Робота базується на даних Державної кримінально-виконавчої служби, Офісу Генерального прокурора, а також на емпіричному матеріалі — анкетуванні, тестуванні та інтерв’ю із засудженими за злочини, пов’язані з колабораційною діяльністю.

Дослідження представили за участю заступника голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрія Юсова, керівника Науково-дослідного центру пенітенціарії та кримінальної юстиції Пенітенціарної академії України Андрія Галая, головного наукового співробітника Олександра Ткаченка та професорки кафедри психології Тетяни Данильченко. 

Дослідження має практичне значення для Координаційного штабу, оскільки дозволяє глибше аналізувати соціально-психологічний профіль засуджених, які беруть участь в обмінних механізмах, зокрема їхню мотивацію, рівень готовності до виїзду до РФ та чинники, що впливають на прийняття такого рішення.

«Станом на 27 травня 2026 року в межах проєкту “Хочу к своим” до рф виїхали 70 засуджених колаборантів, натомість до України вдалося повернути таку ж кількість українців із російської неволі», — повідомив заступник голови Координаційного штабу з питань поводження з військовополоненими Андрій Юсов.

Під час презентації представники авторського колективу розповіли про методи, застосовані в ході дослідження, які дозволили проаналізувати соціально-демографічні характеристики засуджених, їхню мотивацію, особливості світогляду, психологічні типи колабораційної поведінки, а також окреслити підходи до їхньої подальшої ресоціалізації.

Загалом дослідники проаналізували 100 анкет засуджених (50 чоловіків і 50 жінок), 30 особових справ, 20 глибинних інтерв’ю, а також контрольну групу з 50 громадян України.

Дослідження виявило основні тенденції серед колаборантів:

• 72% — чоловіки, 28% — жінки
• найчастіша вікова група — 40–54 роки
• середній вік чоловіків — 42–44 роки, жінок — 46–47 років
• понад 82% не мали вищої освіти
• близько 70% офіційно не працювали до засудження
• найбільше справ — Харківська, Запорізька та Херсонська області
• при цьому дослідники наголошують: колабораціонізм не має чіткої регіональної «прописки»

Окрема важлива деталь: близько 90% засуджених формально ідентифікували себе як українці, однак це не завжди означало громадянську відповідальність або лояльність державі.

«В ході роботи над дослідженням була виявлена закономірність у поведінці засуджених колаборантів: вони схильні пояснювати власні дії зовнішніми обставинами — життєвими труднощами, хворобою близьких, матеріальними проблемами — тим самим знімаючи з себе відповідальність за протиправну поведінку», — зазначила професор кафедри психології ПАУ Тетяна Данильченко.

Дослідники виділили дві основні мотиваційні групи:

• Ідейні прихильники рф
• Прагматичні колаборанти (гроші, посади, виживання, ресурси)

Психологи також виокремили чотири типи поведінки:

• ідейні колаборанти
• «неусвідомлені» колаборанти
• ті, хто не визнає провини
• пристосуванці

Водночас дослідники наголошують, що колабораціонізм не має чіткої регіональної «прописки» і є загальнонаціональним явищем. 

«Наше дослідження розбиває один із найпоширеніших суспільних міфів цієї війни — ніби колабораціонізм є виключно проблемою окремих регіонів України. Емпіричні дані свідчать, що колабораційна діяльність має загальнонаціональний характер», — підкреслив головний науковий співробітник НДЦ ПАУ Олександр Ткаченко.

Окрему увагу дослідники приділили питанням пенітенціарної роботи із засудженими за колабораційну діяльність. За словами керівника науково-дослідного центру ПАУ Андрія Галая, йдеться про необхідність створення спеціалізованих корекційних програм та міжвідомчої взаємодії для ефективної ресоціалізації цієї категорії засуджених.

«Колаборанти не отримають автоматичної репатріації після війни. Попереду — понад 10 років їхнього позбавлення волі, і це величезний виклик для нашої в’язничної системи та суспільства. Мета нашого дослідження — допомогти створити дієві програми ресоціалізації для тих із них, хто захоче жити в Україні, а не їхати до росії», — наголосив Андрій Галай.

Дослідження показує, що колабораціонізм — це не лише ідеологічне явище. Це поєднання соціальних, психологічних і поведінкових факторів: від слабкої громадянської ідентичності до прагматичних мотивів і впливу пропаганди.

Ефективна протидія цьому явищу включає не лише роботу правоохоронних органів, а й інформаційну безпеку, освіту, роботу з громадами та раннє виявлення ризиків.