Дослідження “Кримінологічний та психологічний портрет засудженого колаборанта”
Гендерний розподіл засуджених-колаборнтів
27 травня в агентстві “Укрінформ” презентували дослідження “Кримінологічний та психологічний портрет засудженого колаборанта”, підготовлене науковцями Пенітенціарної академії України спільно з командою державного проєкту “Хочу к своим”.
Дослідження стало результатом річної роботи, під час якої науковці аналізували феномен колабораціонізму не лише з точки зору кримінального права, а й через призму психології, мотивації, соціального середовища та особистих установок людей, які пішли на співпрацю з державою-агресором.
Автори наголошують: за кожним вироком у справах про колабораційну діяльність стоїть складний комплекс причин — від впливу російської пропаганди та ідеологічної прихильності до рф до страху, прагматизму чи спроб адаптації до умов окупації.
У межах дослідження автори розглядали колаборантом громадянина України, який добровільно та свідомо співпрацює з окупаційною адміністрацією, підтримує російську агресію або поширює відповідну пропаганду та вчинив злочин, передбачений статтями 109-114 (2), 258-258-(5), 260, 263, 436-438 Кримінального кодексу України.
При цьому автори окремо підкреслюють: мотиви такої поведінки можуть бути різними — корисливими, ідеологічними, особистими чи прагматичними, однак усіх колаборантів об’єднує свідоме сприяння ворогу на шкоду власній державі.
Для проведення дослідження використовували:
- анкетування;
- психологічне тестування;
- інтерв’ювання засуджених;
- метод case-study;
- контент-аналіз відеоматеріалів;
- дані ДКВС та Офісу Генерального прокурора.
Також дослідники працювали безпосередньо в установах виконання покарань, де проводили глибинні інтерв’ю із засудженими за колабораційну діяльність.
Загалом було проаналізовано дані 100 засуджених — 50 чоловіків та 50 жінок віком від 18 до 70 років.
Одним із перших висновків дослідження стало те, що серед засуджених за колабораційну діяльність переважають чоловіки — 72 %. Частка жінок становить 28 %.
Як зазначають автори, це значною мірою пов’язано з тим, що чоловіки були більш представлені у сферах, які в умовах окупації першими потрапляли під контроль російських військ: транспорт, будівництво, виробництво, охорона та сфера безпеки.
Віковий портрет засуджених-колаборантів
Одним із важливих аспектів дослідження став аналіз вікових характеристик осіб, засуджених за колабораційну діяльність. Отримані результати свідчать, що середній вік чоловіків цієї категорії становить 42–43 роки, тоді як середній вік жінок — 46–47 років.
Дослідження засвідчує, що колабораційна поведінка частіше притаманна особам зі сформованою системою цінностей, усталеними життєвими орієнтирами та тривалим досвідом соціалізації. Значна частина представників старших поколінь формувалася в умовах радянської ідеологічної системи, що в окремих випадках могло сприяти збереженню проросійських світоглядних установок і підвищеній сприйнятливості до російської пропаганди.
Натомість молодші вікові групи демонструють значно нижчу схильність до колабораційної діяльності. Це пояснюється сукупністю чинників. Покоління, світогляд якого формувався після 2014 року, характеризується більш вираженою проукраїнською громадянською позицією та національно-патріотичними цінностями. Крім того, молоді люди активніше користуються різноманітними інформаційними джерелами, частіше перевіряють отриману інформацію, демонструють вищий рівень критичного мислення та стійкості до дезінформаційного впливу.
Важливим чинником є й більша адаптивність молоді до кризових умов. У багатьох випадках молоді люди обирали виїзд з тимчасово окупованих територій, а не співпрацю з окупаційною адміністрацією.
За результатами дослідження найбільш численною серед засуджених колаборантів виявилася вікова категорія від 40 до 60 років і старше, тоді як найменшу частку становили особи віком від 18 до 28 років.
Таким чином, вікова структура засуджених за колабораційну діяльність демонструє виразні міжпоколінні відмінності. Старші вікові групи виявилися більш уразливими до впливу російської пропаганди та проросійських наративів, тоді як молодше покоління загалом демонструє вищий рівень орієнтації на українську державність, критичне сприйняття інформації та меншу схильність до співпраці з державою-агресором.
У наступній публікації буде представлено результати дослідження щодо регіонального походження засуджених за колабораційну діяльність.
Географія походження засуджених-колаборантів
Одним із напрямів дослідження став аналіз географії походження осіб, засуджених за колабораційну діяльність. Отримані результати спростовують поширене уявлення про те, що колабораціонізм є явищем, притаманним виключно окремим регіонам України.
Дослідження засвідчило, що засуджені колаборанти походять з усіх областей України без винятку. Випадки колабораційної діяльності зафіксовано не лише у східних і південних регіонах, а й у центральній, північній та західній частинах країни.
Водночас дослідники встановили, що інтенсивність колабораційної діяльності була вищою у прифронтових і тимчасово окупованих регіонах. Це пов’язано з тривалим перебуванням населення під інформаційним, політичним та адміністративним впливом держави-агресора. Проте саме по собі місце проживання не є визначальним чинником готовності особи до співпраці з окупаційною владою.
Результати дослідження свідчать, що вирішальне значення мають інші фактори, зокрема система цінностей, особисті переконання, соціальний досвід, інформаційне середовище та здатність критично оцінювати отриману інформацію.
Окремої уваги заслуговує той факт, що близько 10 % опитаних засуджених до переїзду в Україну проживали на території інших республік колишнього СРСР. Значна частина з них формувала свої політичні та культурні погляди в умовах домінування радянських і проросійських наративів.
На думку авторів дослідження, такі світоглядні установки можуть сприяти виникненню конфлікту ідентичності, за якого російська агресія сприймається не як війна проти України, а через призму нав’язаних історичних міфів і пропагандистських наративів.
Таким чином, результати дослідження підтверджують, що колабораціонізм насамперед пов’язаний зі світоглядними установками, системою цінностей та інформаційним впливом, а не з географічним походженням особи.
У наступній публікації буде представлено результати дослідження щодо рівня освіти засуджених колаборантів та проаналізовано можливий взаємозв’язок між освітнім рівнем і схильністю до колабораційної діяльності.
Рівень освіти засуджених-колаборантів
Освіта традиційно розглядається як чинник, що сприяє розвитку критичного мислення, здатності аналізувати інформацію та протидіяти маніпулятивному впливу. Водночас результати дослідження свідчать, що взаємозв’язок між рівнем освіти та схильністю до колабораційної діяльності є значно складнішим.
Аналіз показав, що серед засуджених колаборантів переважають особи, які мають повну загальну середню або професійно-технічну освіту. Водночас дослідники наголошують, що визначальним фактором є не сам рівень освіти, а інформаційне середовище, в якому перебуває людина, її готовність користуватися альтернативними джерелами інформації та здатність критично оцінювати отримані відомості. В умовах тимчасової окупації саме інформаційна ізоляція та систематичний вплив ворожої пропаганди значно підвищували ризик формування колабораційної поведінки.
Водночас наявність вищої освіти також не гарантує стійкості до співпраці з окупаційною владою. Серед засуджених чоловіків нерідко зустрічаються інженери, технічні спеціалісти, керівники підприємств і представники органів місцевого самоврядування. У таких випадках мотивами колабораційної діяльності частіше ставали прагнення зберегти службове становище, вплив, доступ до ресурсів або отримати особисту вигоду, а не лише вплив інформаційної пропаганди.
Таким чином, результати дослідження свідчать, що рівень освіти сам по собі не визначає ймовірність колабораційної поведінки, проте може впливати на її мотиви та форми. Для осіб із нижчим рівнем освіти частіше характерне пасивне пристосування до умов окупації, тоді як серед людей з вищою освітою частіше простежуються усвідомлені та прагматичні мотиви співпраці з окупаційними структурами.
Узагальнюючи отримані результати, дослідники сформували соціально-демографічний портрет засудженого колаборанта. Найчастіше це чоловік віком понад 40 років, який має професійно-технічну або вищу освіту та працював у технічній, інженерній, будівельній, транспортній чи аграрній сфері.
У наступній публікації буде представлено результати дослідження щодо професійної діяльності засуджених колаборантів та проаналізовано, представники яких сфер найчастіше погоджувалися на співпрацю з окупаційною владою.
Працевлаштування засуджених-колаборантів
Чи штовхає безробіття до співпраці з ворогом? Результати дослідження засуджених колаборантів, проведеного науковцями Пенітенціарної академії України, свідчать, що економічна нестабільність справді була одним із важливих чинників, які підвищували вразливість людей до впливу окупаційної влади.
Аналіз показав, що на момент вчинення кримінального правопорушення 70 % засуджених за колабораційну діяльність не мали постійної роботи. Лише 30 % були офіційно працевлаштовані. Ці результати узгоджуються і з даними Офісу Генерального прокурора України.
Для частини таких людей співпраця з окупаційною адміністрацією була не стільки ідеологічним вибором, скільки спробою вижити в умовах війни, втрати доходів та соціальної невизначеності. Окупаційна влада цілеспрямовано використовувала цю вразливість, пропонуючи роботу, посади та відносну матеріальну стабільність.
Водночас дослідження показало, що колабораціонізм не обмежувався лише соціально незахищеними категоріями населення.
Серед працюючих засуджених 86 % були зайняті у приватному секторі та лише 14 % – у державному. Переважна більшість чоловіків працювала у сферах будівництва, транспорту, промисловості, торгівлі та послуг. Саме ці галузі були критично важливими для функціонування окупаційної інфраструктури, тому російські окупаційні адміністрації активно залучали їхніх працівників до виконання допоміжних та технічних функцій.
Державний сектор був представлений меншою кількістю засуджених, однак його роль мала особливе значення. Співпраця окремих представників місцевого самоврядування, освіти чи охорони здоров’я дозволяла окупаційній владі створювати ілюзію «нормального життя» та легітимізувати власну присутність на захоплених територіях.
Окремо дослідники звернули увагу на гендерні особливості. Жінки-колаборантки частіше виявлялися більш соціально та економічно вразливими. Більшість із них перед засудженням перебували у складних життєвих обставинах – стикалися з фінансовими труднощами, втратою роботи або іншими кризовими ситуаціями.
Загалом результати дослідження свідчать, що економічна нестабільність та відсутність постійної зайнятості були одними з ключових факторів, які підвищували вразливість людей до впливу окупаційної влади.
У наступному дописі поговоримо про сімейний стан засуджених колаборантів та про те, як родинне оточення могло впливати на їхню поведінку в умовах війни.
Сімейний стан засуджених-колаборантів
Чи може наявність сім’ї убезпечити людину від співпраці з ворогом? Результати дослідження засуджених колаборантів, проведеного науковим колективом, Пенітенціарної академії України свідчать, що відповідь на це питання не така однозначна, як може здатися на перший погляд.
Аналіз показав, що сімейний стан сам по собі не є визначальним фактором, який впливає на схильність до колабораційної поведінки. Серед чоловіків частки одружених і неодружених виявилися практично однаковими. Подібна тенденція спостерігається і серед жінок.
Це означає, що сама наявність родини не гарантує стійкості до зовнішнього впливу та не виступає автоматичним запобіжником від співпраці з окупаційною владою.
Водночас мотиви колабораційної поведінки у людей із сім’ями нерідко були пов’язані з прагненням захистити близьких, забезпечити мінімальний добробут або уникнути переслідувань в умовах війни та окупації.
Особливо яскраво це проявилося серед жінок. Переважна більшість засуджених жінок зазначили, що їхні дії були пов’язані з бажанням убезпечити дітей, родину чи інших близьких. Для них була характерною так звана емоційно-захисна мотивація, коли власна поведінка сприймалася через призму турботи про сім’ю та прагнення мінімізувати ризики для рідних.
Серед чоловіків картина виявилася більш неоднорідною. Їхні відповіді розподілилися приблизно порівну, що свідчить про більшу роль прагматичних, особистих або ситуаційних чинників.
Дослідження також показало, що відсутність сім’ї могла означати менший рівень соціальної відповідальності, слабші емоційні зв’язки та більшу схильність до адаптації до нових умов, у тому числі й через співпрацю з окупаційною адміністрацією.
Таким чином, визначальне значення мають не формальні сімейні обставини, а система цінностей, відчуття особистої відповідальності та здатність людини зберігати внутрішню стійкість у кризових умовах.
Результати дослідження вкотре підтверджують: колабораціонізм формується під впливом цілого комплексу особистісних, соціальних та ситуаційних факторів, а простих пояснень цьому явищу не існує.
Типологія мотивації засуджених-колаборантів
Чи всі колаборанти є переконаними прихильниками “русского мира”?
Результати дослідження засуджених за колабораційну діяльність показують, що відповідь на це питання значно складніша, ніж може здатися на перший погляд.
Під час інтерв’ю та психологічного тестування дослідники Пенітенціарної академії України змогли виділити кілька основних типів мотивації колабораційної поведінки.
Найчисленнішою групою виявилися так звані “колаборанти-пристосуванці” – 66 % серед чоловіків і 72 % серед жінок. Представники цієї категорії пояснювали свої дії важкими життєвими обставинами, фінансовими труднощами, хворобою близьких або нестачею ресурсів. Водночас вони фактично перекладали відповідальність за власний вибір на зовнішні обставини.
Другою за чисельністю групою стали “ідейні колаборанти”. До неї увійшли 28 % чоловіків та 8 % жінок. Представники цієї категорії відкрито визнавали свої антиукраїнські погляди та пояснювали свої дії підтримкою проросійських ідей.
Окрему групу склали так звані “неусвідомлені колаборанти“. Вона була представлена виключно жінками та становила 14 % опитаних. Учасниці дослідження визнавали факт протиправних дій, однак стверджували, що не усвідомлювали їхніх правових наслідків і часто пояснювали свою поведінку бажанням «триматися подалі від політики».
Ще 6 % чоловіків і 6 % жінок категорично відмовлялися визнавати власну провину та наполягали на тому, що стали жертвами несправедливого переслідування.
Важливим висновком дослідження стало й те, що більшість засуджених схильні пояснювати свої дії зовнішніми обставинами – матеріальними проблемами, хворобою близьких або складною життєвою ситуацією. При цьому психологічне тестування не виявило у них глибоких травматичних змін, які могли б автоматично пояснити їхню поведінку.
Таким чином, результати дослідження свідчать, що колабораціонізм має різну природу. За співпрацею з ворогом можуть стояти ідеологічні переконання, прагматичні мотиви або спроби пристосуватися до складних обставин. Однак незалежно від причин, відповідальність за свідомий вибір співпраці з окупаційною владою залишається персональною.
Психологічний профіль засуджених-колаборантів
Чи є колаборанти людьми з особливим психологічним складом або вираженими психічними відхиленнями? Результати дослідження Пенітенціарної академії України свідчать, що відповідь на це питання є негативною.
Емпіричний аналіз показав, що більшість когнітивних та емоційних характеристик засуджених за колабораціонізм перебувають у межах середньостатистичної норми. Іншими словами, дослідники не виявили ознак вираженої патології чи критичних особистісних деформацій.
Це означає, що схильність до співпраці з ворогом пояснюється не психічними розладами, а поєднанням певних світоглядних установок та способів адаптації до кризових умов.
Однією з характерних особливостей виявився підвищений рівень авторитарності. У багатьох респондентів були зафіксовані схильність до некритичного підкорення авторитетам, орієнтація на силу та жорсткі ієрархії, а також містичне та фаталістичне сприйняття подій.
Водночас дослідження показало відносно низький рівень самоаналізу та критичного осмислення власних дій. Поєднання потреби у сильному зовнішньому контролі з обмеженою схильністю до саморефлексії робить таких людей більш вразливими до зовнішніх маніпуляцій та впливу пропаганди.
Ще однією важливою особливістю стало ставлення до країни-агресора. У політичному, економічному та культурному вимірах респонденти виявили нижчий рівень критичності щодо росії та частіше сприймали її не як загрозу, а як альтернативний центр сили.
Найбільш помітні відмінності були зафіксовані у мовному питанні. Якщо для представників контрольної групи мова виступала одним із ключових елементів національної ідентичності та безпеки, то для багатьох колаборантів це питання мало значно менше значення, що полегшувало процес культурного впливу та асиміляції.
Цікаво, що жінки-колаборантки демонстрували вищу чутливість до мовного питання порівняно з чоловіками. Чоловіки виявилися більш схильними до сприйняття російських наративів та мовної русифікації, тоді як жінки частіше зберігали стриманість щодо зміни мовних та культурних кодів.
Таким чином, результати дослідження свідчать, що колабораціонізм не є наслідком психічних відхилень. Натомість значну роль відіграють світоглядні установки, рівень критичного мислення, ставлення до авторитетів та здатність людини протистояти зовнішньому інформаційному впливу.
Підсумки дослідження «Кримінологічний та психологічний портрет засудженого колаборанта»
Дослідження «Кримінологічний та психологічний портрет засудженого колаборанта», підготовлене науковцями Пенітенціарної академії України спільно з командою державного проєкту «Хочу к своим», є однією з перших в Україні комплексних спроб дослідити феномен колабораціонізму не лише в межах кримінально-правового підходу, а й через призму кримінологічного та психологічного аналізу.
Метою дослідження було не виправдання злочинів осіб, засуджених за колабораційну діяльність, а визначення чинників, які можуть впливати на формування рішення про співпрацю з державою-агресором.
Отримані результати дозволили спростувати поширене уявлення про існування універсального «типового колаборанта». Аналіз психологічних характеристик засуджених не виявив ознак виражених психічних розладів чи критичних особистісних деформацій. Більшість досліджуваних показників перебували в межах середньостатистичної норми.
Встановлено, що окремі соціально-демографічні характеристики — вік, рівень освіти, сімейний стан чи стать — самі по собі не визначають схильність людини до колабораційної поведінки. Визначальне значення мають система цінностей, рівень особистої відповідальності, здатність до критичного сприйняття інформації, ставлення до авторитетів та стійкість до зовнішнього інформаційного впливу.
Окремої уваги заслуговує аналіз мотивації засуджених. Дослідження показало, що лише частина респондентів відкрито демонструвала проросійські переконання. Водночас значна кількість осіб пояснювала свої дії страхом, складними життєвими обставинами, матеріальними труднощами або прагненням захистити близьких. При цьому такі пояснення нерідко свідчили про тенденцію до перенесення відповідальності за власний вибір на зовнішні обставини.
Результати дослідження також засвідчили, що такі характеристики, як підвищена схильність до авторитарного мислення, некритичне сприйняття інформації, недостатній рівень саморефлексії та лояльне ставлення до російських пропагандистських наративів, можуть підвищувати вразливість людини до впливу держави-агресора.
Таким чином, колабораціонізм є складним соціально-психологічним явищем, формування якого залежить від сукупності особистісних, соціальних та інформаційних чинників. Розуміння цих механізмів має важливе значення для розроблення ефективних заходів із запобігання колабораційній діяльності, зміцнення суспільної стійкості та захисту інформаційного простору України.
